Юрій Яремчук: голова громадської організації «Стимул», депутат Бердичівської міської ради

2015-12-03

Шостий рік Юій Яремчук очолює громадську організацію інвалідів-візочників «Стимул». Він подолав чимало різних сходинок та перепон у своєму житті. Юрія Яремчука, особистість зі впевненою життєвою позицією, великою силою духу та невичерпною енергією, поважають і шанують у Бердичеві. У нього є чимало друзів, однодумців та помічників. Восени він став депутатом міської ради, довівши, що можливості людини безмежні.

Влітку Юрію Яремчуку виповнилося 43, більше десяти років тому він отримав інвалідність. Сотні днів боротьби із самим собою, своїм фізичним та психологічним станом… Сотні днів непростого шляху – час прагнення до самовираження і усвідомлення необхідності брати відповідальність за себе, своїх близьких та інших людей, котрі також потребують допомоги.

Всьому початок тут, в краю моєму рідному...

Його дитинство пройшло у селі Йосипівці Козятинського району Вінницької області – в дивовижному краю родючих земель, численних ставків, квітучих садів і нащадків вільних козаків. Тут Юрій Яремчук закінчив школу, де одночасно навчалась і його майбутня дружина Тетяна. А потім юнак та дівчина вступили до вишів Вінниці: він – до сільськогосподарського інституту, вона – до педагогічного. Юрій отримав диплом інженера-механіка, Тетяна – учителя історії. У 1994-1998-му роках чоловік працював у колективному господарстві в с. Гурівці, що за 40 кілометрів від батьківської оселі. Піклувався про свою сім’ю, мав невеличке господарство.

Згодом родина Яремчуків переїхала до Бердичева: Юрій став займатися підприємництвом, трохи таксував, дружина вчителювала, старша дочка Ольгапішла до школи, народився синок Дмитро …

«Може зламатися тіло, але ніколи – дух…» (Олекса Стефанович)

Біда ніколи не питає, коли їй приходити. Третє червня 2005-го року розділило його життя на «до» і «після». Юрій робив ремонт у власному будинку, і раптом упала стеля: був пошкоджений хребет, зламані ребра – реанімація, операція в Житомирі, потім повторна – у Київському інституті травматології – і вирок лікарів: шансів ходити немає. Важкі думки, дні мовчання… Бачив навколо таких саме хлопців – молодих, травмованих, вони підтримували один одного, підбадьорювали, будували якісь плани... Знайомий таксист подарував свій старенький візок... Перебуваючи на лікуванні в санаторії в Саках, Юрій Яремчук спілкувався з різними людьми, зустрічав приклади мужності та стійкості, незламної сили духу чоловіків, котрі потрапили в біду, і поступово приходив до думки, що можна жити інвалідом, але не бути їм… Хтось займався спортом, хтось – мистецтвом, а хтось – бджолярством… Він повернувся до Бердичева, познайомився з тими, кому не байдужі проблеми людей із обмеженими фізичними можливостями. Якось, згадує Юрій Яремчук, сиділи разом утрьох: він, Олег Сивак та Олександр Мерзлікін і міркували про створення центру для інвалідів-візочників. Для них був орієнтиром нині покійний Ростислав Щепанський, який постійно переконував: місто має бути доступним для людей із особливими потребами. І цей день став відправною точкою, друзі вирішили заснувати громадську організацію «Стимул», щоб підтримувати тих, хто опинився в аналогічній ситуації. Чому саме з такою символічною назвою, яка означає «спонукання до дії»? Юрій Яремчук пояснює, що йдеться про вплив стану, в якому перебуває людина з серйозною травмою, на її поведінку: «Хвороба стимулює не втрачати час, діяти заради майбутнього – свого та інших людей, які опинилися у подібних обставинах». Так, здорові громадяни найчастіше не замислюються над тим, як почуваються ті, котрі обмежені в русі, не думають над таким поняттям, як безбар'єрність навколишнього середовища… Активісти ГО «Стимул» приступили до реконструкції приміщення, де розташувалась їх організація, створили сайт http://independent-life.edukit.zt.ua й почали реалізовувати різні проекти. Найближчим партнером «Стимулу» є міськрайонний навчально-реабілітаційний центр для неповносправних дітей «Насіння Надії» (керівник Світлана Мазурець). У співпраці з громадськими організаціями та міською владою вони запроваджують чимало програм і заходів, спрямованих на забезпечення прав людей із інвалідністю для безперешкодного доступу до об'єктів житлового та громадського призначення.
Рік 2014-й став знаковим для «Стимулу»: 5-го травня був відкритий єдиний у Житомирській області Центр соціокультурної та активної фізичної реабілітації для дітей і молоді «На рівних» – результат спільної роботи багатьох небайдужих людей, організацій, волонтерів та органів місцевого самоврядування м. Бердичева. Він облаштований сучасним обладнанням для реабілітації людей з інвалідністю, тут діють відділення соціальної, психолого-педагогічної та фізичної реабілітації. Центр має конференц-зал, майстерню з вишивки, масажний кабінет і санітарну кімнату, до того ж оснащений необхідним спортивним інвентарем, а також комп’ютерами і забезпечений Інтернетом. З 8:00 і до 16:00 працює група денного перебування для дітей із інвалідністю віком від трьох із половиною років до шістнадцяти (соціальні працівники Ірина Лукіянчук та Олена Лисевич). Батьки можуть отримати інформаційно-консультативну допомогу, логопед та спеціальний педагог проводять індивідуальні заняття. Багатофункціональні приміщення можна використовувати для різних цілей і занять.

Серед великих та малих справ – організація тренувань і прийом збірної команди України з регбі на візках (керівник Андрій Сирий) перед змаганнями у Польщі, одноденний табір відпочинку для родин, які виховують дітей з інвалідністю, та членів «Стимулу» у с. Скраглівці, духовні поїздки святими місцями, вечори відпочинку, тренінги з доступності архітектури міста та численні рейди мікрорайонами Бердичева. Організація намагається сприяти найбільшому розкриттю потенціалу людей з обмеженими фізичними можливостями, щоб вони відчули, що можна бути успішними, і пересуваючись на візках... На думку Юрія Яремчука, кожний повинен мати безперешкодний доступ до будь-яких об'єктів інфраструктури, вільно рухатися за різними маршрутами, реалізовувати себе у праці, освіті та інших сферах – у всіх повинні бути рівні права і можливості: літніх людей, вагітних жінок, мам із дитячими візочками, людей, яким важко пересуватися. Незабаром він має поїхати у столицю, на триденний навчальний семінар у рамках договору з Міжнародним Благодійним Фондом «Українські реформи». У подальших планах – надання соціальної послуги «Інватаксі» на замовлення людей із обмеженими можливостями.

«Серцем і душею не черствій…» (Юрій Титов)

Інвалідність – це не вирок, а важке випробування, додаткові перепони на шляху, перевірка на міцність, коли важливо не зациклюватися на своїй хворобі, і, навіть якщо дуже боляче та самотньо, не відгороджуватися від людей та світу. Адже, не дивлячись ні на що, життя триває, і потрібно дякувати кожному його дню.

Свого часу, повернувшись із лікування, Юрій Яремчук став робити перші кроки на шляху до самоствердження: доглядати за вуликами, класти плитку вдома, – доводячи в першу чергу собі, що може досягти певної мети. Недарма ж народна мудрість говорить: «Біда ґартує чоловіка, як вода залізо…» Він не вважає себе людиною героїчної поведінки, а таким, як усі – звичайним, одним із багатьох: «Просто треба займатися своїми справами, не перекладати їх на інших та думати про завтрашній день. Не жалітися й не жаліти себе, не хникати, а повертатися до життя. Але для цього треба працювати, і в першу чергу, над собою…»

Юрій Васильович дуже любить свою родину: батьків, дружину Тетяну та дітей, які прислухаються до думки сина, чоловіка і батька та цінують мудрі поради – це його світ, його життя. Дочка закінчила Дніпропетровську АМСУ, син навчається в 11-му класі. Вдома завжди знайдеться якась робота, потребують турботи й чотириногі улюбленці: пекінес Боніфацій та кіт Сірий. На щастя, говорить бердичівлянин, поряд із ним завжди є ті, хто хоче допомогти і робить це щодня… До добрих людей завжди тягнуться, саме таким називає Юрія член Бердичівської МГО інвалідів-візочників «Стимул» Олена Грибенко: «Хороший, людяний і чуйний. У скрутну хвилину завжди приходить на поміч».

Юрій Яремчук – ініціатор створення громадської ради, член комітету доступності при Бердичівській міській раді. Координатор проектів Міжнародного благодійного фонду «Планета взаємодопомоги» Ірина Чорнобривець називає його унікальною людиною, яка завжди намагається зробити більше, ніж може: «Дуже відвертий, щирий і порядний, завжди дотримується свого слова. Мужній, рішучий та відчайдушний, гідно виносить усі випробування. Поставив собі за мету допомагати людям із обмеженими можливостями пристосуватися до нових умов життя і не зупиняється на цьому шляху. Його місія – віддавати, підтримувати, йти назустріч. Він діє на громадських засадах за принципами самовіддачі та поваги до інших».

Цьогоріч Юрія Яремчука обрано депутатом міської ради. Він прагне зробити Бердичів доступнішим для тих, хто обмежений у русі: «Потрібно працювати із зверненнями від людей з інвалідністю. У місті вже чимало зроблено, але ще існують недоступні місця: недостатньо занижені бордюри, зокрема, на пішохідних переходах, є пандуси, якими користуватися незручно, потребують облаштування деякі під’їзди. Серед нагального – вирішення проблем із туалетними кімнатами в лікарні та її відділеннях. На залізничному вокзалі є деякі невідповідності. Такі установи мають бути доступними для користування всіма категоріями людей. Вирішення питань, з якими щоденно стикаються мешканці міста, полегшить життя багатьом». Депутат обласної ради, голова громадської організації «Жінка. Молодь. Сім’я» Неля Ковалюк, розповідає голова Бердичівської МГО інвалідів-візочників «Стимул» Юрій Яремчук, декілька років домагалася, щоб зробити сесійний зал у Житомирі доступним. Депутат міської ради говорить, що не бачить подібної проблеми у Бердичеві: він може дістатися ліфтом на другий поверх приміщення виконкому: «З бар’єрів залишилися три сходинки біля чергового. Там згодом зроблять похилу поверхню…»

Юрій Яремчук, людина з обмеженими фізичними можливостями та безмежною життєвою енергією, глибоко переконаний: слід дивитися на світ добрими очима, прагнути допомогти тим, кому ще гірше, відкинути страх, жити і надіятися.

Так, саме про таких, як він, пише його тезка, Юрій Титов – поет у колясці:

Але мій дух незламний і палкий –

У ньому сила невичерпна, Божа…