• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Новини
  • 2 квітня - Всесвітній день розповсюдження інформації про проблеми аутизму

2 квітня - Всесвітній день розповсюдження інформації про проблеми аутизму

2017-04-02

/Files/images/s2914_1242740724_1.jpg

Раніше аутизм вважався тільки психіатричною або психологічною проблемою, його навіть плутали достатньо довго з шизофренією. Потім у всьому звинувачували батьків, мало приділяли уваги дитині. Та й зараз є психотерапевти, які намагаються переконати мам в їх вини.

Згідно з останніми дослідженнями це захворювання все частіше відносять до розряду захворювань через проблеми в навколишньому середовищі (environment). Під навколишнім середовищем розуміється їжа, ліки, повітря, вода, надходження в організм потрібних поживних мікроелементів, вміст токсинів в навколишньому просторі, в загальному, все що оточує нас може нести в собі потенційну небезпеку для людини і служити джерелом проблем.

Так, звичайно, така реакція як аутизм виникає не у всіх, хто-то ще може протистояти шкідливому впливу ззовні, а хтось вже немає. Аутисти просто набагато більш чутливі. Вони як перші ластівки давно передбаченої нам катастрофи. Люди зараз живуть не в ладу з навколишнім світом, забувши, що вони його частина. Що шкідливо для інших представників Землі, то шкідливо і для нас. Тому зараз ми повільно вбиваємо не тільки навколишній світ, а й себе, а страждають найбільше від цього наші діти.

Насправді аутизм це не хвороба, це симптоматика, яку для стислості назвали одним словом, дають її багато проблем. Природа цього явища до цього дня до кінця не вивчена, як з ним боротися теж ніхто толком не знає. Аутизмом зараз називають все, чого не знайшлося пояснення. Дитині перевіряють все але нічого не знаходять, а проблема є і у цієї проблеми є цілком чітка симптоматика.

Не дивіться на ранні симптоми як на щось невинне, наслідки можуть бути дуже і дуже серйозні. Про ранню симптоматиці багато говорять зараз тому, що чим раніше проблема виявлена, тим більше шансів її подолати. Вже починають говорити і про те, що можна не допустити розвитку аутизму виявивши своєчасно таку дитину і давши йому потрібну терапію заздалегідь. Порівняти виникла зараз ситуацію можна з небезпекою гри дитини біля обриву. Той же дитина 20 років тому просто перебував далі від нього і потрібна була фантастично стресова ситуація, яка могла привести його в стан сьогоднішнього аутиста. Сьогодні ці діти грають на самому краю прірви, можна відвести дитину від неї або не допустити падіння іншими способами. Якщо ж дитина в неї все-таки падає, доводиться докласти масу зусиль щоб зупинити його падіння. Адже при цьому відбуваються оборотні чи необоротні процеси в мозку і діти втрачають вже напрацьовані навички. А потім починається дуже повільний процес повернення на колишні позиції. На це йдуть роки і успіх нікому не гарантується ...

Звідки взялася ця проблема?

Вперше про неї заговорили всього 60 років тому, але тоді це було вкрай рідкісне захворювання. Зараз замість кількох дітей на 10000 аутизмом страждає в середньому 1 на 200 дітей, а в деяких країнах статистика ще гірше - в Англії це 1 на 80. Зростання аутизму в світі вже зіставляють за масштабами з епідемією.

Безліч досліджень зараз ведеться по всьому світу з питання аутизму. Центр цих досліджень в Autism Research Institute. Цей інститут займається проблемою аутизму більше 40 років. Щорічно там проводяться конференції серед вчених і лікарів усього світу для обговорення останніх досліджень в цій області. На одній з них і був підписаний протокол "Зупинимо аутизм зараз!" "Defeat Autism Now!". Лікарі, які підписали його, зобов'язалися застосовувати всі відомі на сьогоднішній день методи лікування аутизму, не чекаючи моменту повного закінчення досліджень. Адже серед цих методів немає медикаментозних, пошкодити вони все одно не можуть, але можуть дуже допомогти поліпшити стан дитини. Це вкрай важливо - такі діти не можуть чекати, втрачений час тільки посилює проблему і робить її необоротною.

Ще 10 років тому аутизм вважався невиліковним захворюванням, зараз же «історії успіху» вже з'являються час від часу. Але до сих пір це кожна така перемога сенсація. І кожен раз ця перемога далася дуже і дуже нелегко. Серед таких історій немає спогадів типу «ми нічого не робили, і все само пройшло». Чим більше зусиль докладається батьками і фахівцями, ніж раніше проблема помічена, тим краще результат. Про це говорять всі дослідники.

Симптоми аутизму

Ознаки аутизму змінюються з віком і найперші з них виглядають дуже безневинно. Це все іноді вводить батьків в оману "і у нас це було з першою дитиною і пройшло". Так, дитина може балансувати на межі досить довго поки остання крапля не впаде в чашу і не відбудеться те, що змусить батьків відкрити очі на реальність. Зараз це відбувається дуже часто, набагато частіше ніж навіть 5 років тому. Регрес з втратою навичок - це страшна проблема, її легше не допустити ніж потім з нею впоратися.

Нижче наведено кілька спроб систематизувати їх. Хоча б частину цих ознак у вашої дитини говорить про те, що проблема у нього є і потрібно звернутися до фахівців.

Ідентифікація аутизму

Перші ознаки аутизму зазвичай помічають батьки, сімейний лікар або вихователі в садку. Вік, в якому це відбувається, залежить від багатьох факторів, включаючи обізнаність батьків і професіоналізм лікарів і вчителів. Батьки зазвичай помічають що щось не так між 18 місяцями і 2 роками.

Найбільш частий симптом відставання в мовленнєвому розвитку. Часто лікарі при цьому говорять, що це буває і треба просто почекати, що хлопчики говорять зазвичай пізніше ніж дівчатка (90% аутистів хлопчики). В результаті діти діагностуються в 5-6 років, в той час, коли вони повинні вже йти в школу. При цьому втрачається можливість навчання дитини в ті роки, коли він найбільш навчаємо - мозок дитини закінчується формуватися до 6 років. За статистикою діти, які почали отримувати IBI терапію з 2-3 років повністю відновлюються вже до 6 років в 50% випадків, стан решти значно поліпшується. Якщо ж терапія почата пізніше, цей відсоток значно нижчі.

Ось питання, відповівши на які ви можете виявити проблему на ранній стадії:

Чи хоче ваша дитина спілкуватися з оточуючими?

Чи цікавиться дитина іграми або спілкуванням зі знайомими дорослими і однолітками?

Чи хоче дитина розділяти довколишній простір з іншими?

Відгукується чи дитина коли ви його звете?

Як ставиться дитина до зміни заняття? Чи схильний він до повторюваних рухом?

Як дитина грає з іграшками, так як ними прийнято грати або використовує свій, незвичайний підхід до гри? Наскільки легко дитина втрачає самовладання?

Чи доводиться вам весь час йти на поводу у дитини щоб задовольнити його потреба в грі або ж дитина з цікавістю слід за вами?

Джерело: http://www.materinstvo.ru/art/2914 Materinstvo.ru

Кiлькiсть переглядiв: 642